Главная > Интеграция философии и социальной педагогики > Проблема поглиблення категоріального складу соціально-педагогічного знання

Проблема поглиблення категоріального складу соціально-педагогічного знання

У тезах ставиться завдання обговорення проблеми систематизації категорій соціальної педагогіки  та уточнення визначень деяких із них.

О.Ю. Щербина-Яковлева

Сумський державний педагогічний

університет імені А.С. Макаренка

 

Проблема поглиблення категоріального складу соціально-педагогічного знання

 

У тезах ставиться завдання обговорення проблеми систематизації категорій соціальної педагогіки  та уточнення визначень деяких із них.

Нариси категоріальної системи  соціальної педагогіки утворюються багатьма  авторами наукових досліджень та посібників: І.М. Богдановою, І.Д. Звєрєвою, Т.І. Зубковою, М.А. Галагузовою, А.Й. Капською, І.А. Липським, А.В. Мудриком, Л.В. Мардахаєвим, В.А. Никитиним, Л.Є. Никитиною, В.А. Сластениним тощо.

Але у деяких випадках відчувається відрив прикладного рівню соціально-педагогічної думки від загальних методологічних підходів, або сприйняття  соціально-педагогічної теорії у тих її формах, які утворені протягом “новітньої” доби її існування  як замкненої в собі самій та самодостатньої.

На наш погляд, причиною такого стану є “розрив” шляху  поступового розвитку  соціально-педагогічної думки, який відбувся під час “трансформування” нашого суспільства й ще не усвідомлений на рівні історичного та методологічного рівнів наукознавства. Існує й “суб’єктивний” фактор, який у деякій мірі обумовлює труднощі у розвитку саме методологічних уявлень у галузі соціальної педагогіки: це мовний, а відтак – і мисленєвий бар’єр між західною літературою та вітчизняним читачем.

Європейське соціально-гуманітарне знання у його теоретичних формах розвивається з початку ХVIII століття,  коли його здобутками постають теорія соціального прогресу та ідеї соціальної комунікації, етнологія та культурологія.  Уявлення про соціальне формування людини, його проблеми та протиріччя були органічною складовою цих напрямів наукової думки. У ХІХ столітті вони доповнюються соціальною статистикою та соціологією, у ХХ –  теорією соціальної комунікації, теорією соціокультурної регуляції. До цієї же інтелектуальної течії  належав і засновник марксизму, який збагачує її  уявленнями про суспільно-економічну формацію та “соціальне виробництво людини”  як конкретно-історичного формаційного, класового та етнічного типу.

Штучний термін “соціальна педагогіка” (Sozial-Pädagogik)  є здобутком німецьких теоретиків 40-х рр. ХІХ ст., який надав можливість поповнити характерні для тих часів культурологічні та етнографічні дослідження  “людиноформуючою” проблематикою.

Вітчизняні теоретики з проблем соціальної педагогіки  ще у 20 – 30 рр.  ХХ століття ще володіли всіма визначеними парадигмами наукової творчості та продуктивно використали їх. На наш погляд, у прикрій формі розвиток соціально-педагогічних уявлень продовжувався й у часи заборони цієї науки, але обмежений потенціалом марксистської парадигми.

Ні за яких умов не є мотивованим намагання обмежити  соціально-педагогічне знання проблемами соціальної роботи, допомоги або профілактики,  тобто  емпіричними та  прикладними його формами.

Соціально-педагогічний процес як цілеспрямоване формування людини у відповідності із “соціальним замовленням” відбувається у суспільстві, є одній із форм соціальної діяльності, розгортається у масштабі історичного існування людства. Такій підхід дає можливість актуалізувати парадигми соціально-історичного, соціально-економічного комунікаційного та інших продуктивних підходів,  більш глибоко розглянути такі категорії, як соціально-педагогічна діяльність, соціально-педагогічний процес, соціально-педагогічна  система, соціально-педагогічні відносини тощо.

 

© 2010 olena.scherbina.sumy.ua | Design by metamorphozis.com. | Powered by Lubimy Site