Главная > Интеграция философии и социальной педагогики > Интегрированный социально-педагогический процесс как движущая сила социокультурного развития (проблема углубления категориальн

Интегрированный социально-педагогический процесс как движущая сила социокультурного развития (проблема углубления категориальной базы социально-педагогической теории)

Статья посвящена проблеме углубления методологических представлений современного социально-педагогического знания и уточнению представлений о значении категории “социаль

УДК 111 (058)                                                            О.Ю. Щербина-Яковлева

Сумський державний педагогічний університет

 

ІНТЕГРОВАНИЙ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС ЯК РУШІЙНА СИЛА СОЦІОКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ

(Проблема поглиблення категоріального складу соціально-педагогічного знання)

 

Анотація. У статті вирішується завдання поглиблення погляду на категорію “соціально-педагогічний процес”. Доводиться, що крім найбільш часто використаного прикладного його значення, ця категорія означає історичну сукупність видів людиноформуючої діяльності, що опрацьовані суспільством.

 Ключові слова: соціально-педагогічний процес, система категорій соціальної педагогіки, методологія соціальної  педагогіки, соціалізація, окультурювання, освіта.

 

Аннотация. Интегрированный социально-педагогический процесс как движущая сила социокультурного развития (проблема углубления категориальной базы социально-педагогической теории). Статья посвящена проблеме углубления методологических представлений современного социально-педагогического знания и уточнению представлений о значении категории “социально-педагогический процесс”.

Ключевые слова: социально-педагогический процесс, система категорий социальной педагогики, методология социальной педагогики, социализация, окультуривание, формирование человека.

 

SUMMARY.  E. Scherbina-Yakovleva.. Integrated socio-pedagogical process as the driving force of social and cultural development (the problem of deepening the categorical framework of socio-educational theory). The article is devoted to deepening the methodological concepts of modern social and pedagogical knowledge and refinement of ideas about the meaning of the category "socio-pedagogical process".

Key words: the socio-pedagogical process, the system of categories of social pedagogy, the methodology of social pedagogy, the socialization, the cultivation, the formation of man. Прослушать

На латинице

 

 

У статті ставиться завдання обговорення проблеми систематизації категорій соціальної педагогіки  та уточнення визначень деяких із них.

Нариси категоріальної системи  соціальної педагогіки утворюються багатьма  авторами наукових досліджень та посібників: І.М. Богдановою, І.Д. Звєрєвою, Т.І. Зубковою, М.А. Галагузовою, А.Й. Капською, І.А. Липським, А.В. Мудриком, Л.В. Мардахаєвим, В.А. Никитиним, Л.Є. Никитиною, В.А. Сластениним тощо.

Але у деяких випадках відчувається відрив прикладного рівню соціально-педагогічної думки від загальних методологічних підходів, або сприйняття  соціально-педагогічної теорії у тих її формах, які утворені протягом “новітньої” доби її існування  як замкненої в собі самій та самодостатньої.

На наш погляд, причиною такого стану є “розрив” шляху  поступового розвитку  соціально-педагогічної думки, який відбувся під час “трансформування” нашого суспільства й ще не усвідомлений на рівні історичного та методологічного рівнів наукознавства. Існує й “суб’єктивний” фактор, який у деякій мірі обумовлює труднощі у розвитку саме методологічних уявлень у галузі соціальної педагогіки: це мовний, а відтак – і мисленєвий бар’єр між західною літературою та вітчизняним читачем.

Європейське соціально-гуманітарне знання у його теоретичних формах розвивається з початку ХVIII століття,  коли його здобутками постають теорія соціального прогресу та ідеї соціальної комунікації, етнологія та культурологія.  Уявлення про соціальне формування людини, його проблеми та протиріччя були органічною складовою цих напрямів наукової думки. У ХІХ столітті вони доповнюються соціальною статистикою та соціологією, у ХХ –  теорією соціальної комунікації, теорією соціокультурної регуляції. До цієї же інтелектуальної течії  належав і засновник марксизму, який збагачує її  уявленнями про суспільно-економічну формацію та “соціальне виробництво людини”  як конкретно-історичного формаційного, класового та етнічного типу. Штучний термін “соціальна педагогіка” (Sozial-Pädagogik)  є здобутком німецьких теоретиків 40-х рр. ХІХ ст., який надав можливість поповнити характерні для тих часів культурологічні та етнографічні дослідження  “людиноформуючою” проблематикою.

Вітчизняні теоретики з проблем соціальної педагогіки  ще у 20 – 30 рр.  ХХ століття ще володіли всіма визначеними парадигмами наукової творчості та продуктивно використали їх. На наш погляд, у прикрій формі розвиток соціально-педагогічних уявлень продовжувався й у часи заборони цієї науки, але обмежений потенціалом марксистської парадигми.

Ні за яких умов не є мотивованим намагання обмежити  соціально-педагогічне знання проблемами соціальної роботи, допомоги або профілактики,  тобто  емпіричними та  прикладними його формами.

Соціально-педагогічний процес як цілеспрямоване формування людини у відповідності із “соціальним замовленням” відбувається у суспільстві, є одній із форм соціальної діяльності, розгортається у масштабі історичного існування людства. Такій підхід дає можливість актуалізувати парадигми соціально-історичного, соціально-економічного комунікаційного та інших продуктивних підходів,  більш глибоко розглянути такі категорії, як соціально-педагогічна  система, соціально-педагогічна діяльність, соціально-педагогічні відносини тощо.

Соціально-педагогічний процес існує щонайменше у двох основних вимірах:  об’єктивному   та суб’єктивному. В об’єктивному смислі соціально-педагогічний процес цесинергіний, частково стихійний, частково організований процес людиноформуючого самоутворення суспільства. Це  олюднення,  ґомінізація, цивілізація людства як цілісної спільноти, а також окремих етносів, соціальних груп, типів особистості на підґрунті  свідомого та неусвідомлюваного навчання і виховання, яке відбувається на міжособистісному,  груповому  та суспільному рівнях. Категорія соціально-педагогічного процесу в її об’єктивному вимірі відображує історичний рух людства   від долюдських форм існування крізь окремі ступені олюднення до сучасного історичного типу людини.

В цій категорії містіться і прогнозуючий смисл: соціально-педагогічний процес не закінчується, він є продовжуваним, спрямованим в майбутнє.

В об’єктивному вимірі соціально-педагогічний процес є необхідною складовою, підґрунтям і активною рушійною силою етноутворення і державоутворення, утворення професійних соціальних груп, релігійних течій, художніх, філософських, езотеричних шкіл тощо.

Суб’єктами соціально-педагогічного  процесу в його об’єктивному вимірі є :

колективні суб’єкти макрорівню ­– кожне чергове покоління дорослих, яке намагається передати свій життєвий досвід наступній генерації молоді, використовуючи для цього всі існуючі соціальні інститути (освіту, професійний розподіл праці, мистецтво, релігію тощо); держава і церква на тих історичних ступенях розвитку, де вони вже розбудовані.

колективні суб’єкти  мезорівню – етнос на ранніх ступенях історичного розвитку та сучасні етнічно-культурологічні об’єднання, професійні школи, загальні навчальні заклади, політичні партії, спільноти жерців в давнину і сучасні релігійні конфесії;

колективні суб’єкти  мікрорівню – сім’я та  родина, яка є основним носієм

індивідуальні суб’єкти – діячі політики, релігії, мистецтва, філософії, соціальних і природничих  наук, езотеричного знання.

В своєму об’єктивному вимірі соціально-педагогічний процес є глибоко інтегрованим  в усі системні складові життєдіяльності  суспільства. Ця інтегрованість висвітлюється як при історичному розгляді далекого минулого, так і в погляді на сучасність. А ще більше ми усвідомлюємо   роль і значущість соціально-педагогічного процесу в нашому намаганні змоделювати майбутні перспективи розвитку людства. Відтак, соціально-педагогічний процес інтегрований з такими процесами, як:

антропогенез, ініціація і поглиблення олюднення, утворення і історична диференціація типів особистості, формування типологічних складових людського світовідношення (утворення категоріального складу світогляду, концептуальних елементів практичної діяльності соціальних груп, типів особистості, індивідуумів);

соціоґенез, розбудова соціумів, їх  історичне  руйнування і оновлення;

культуроґенез, історична культуротворчість, культуроруйнування і культурооновлення;

внутрисоціумні соціальні трансформації, утворення таких соціальних спільнот, як етноси, субкультури, конфесії,  професійні корпорації тощо, підтримка їх існування, самозбереження, а за відповідних умов ­– ініціація синергійних процесів саморуйнування.

Відтак, якщо поглибити та розвинути ці ідеї, утворюється онтологія соціально-педагогічного  процесу.  Вона повинна бути з’ясована як  самостійний і актуальний напрямок науково-теоретичного дослідження, у якому інтегруються здобутки таких наук, як історія педагогіки, історія соціального виховання, теорія соціалізації, філософська антропологія, філософія культури, етнологія, етнографія, ґендерологія тощо.

Онтологічний підхід до вивчення соціально-педагогічного процесу повинен бути підкріпленим  висвітленням форм і ступенів його історичного розвитку. Тобто необхідним напрямом наукових досліджень є історія соціально-педагогічного процесу. В межах цього напрямку наукових досліджень інтегруються методологічні підходи і концепції таких наук, як соціальна філософія, соціальна педагогіка, громадянська історія, історія культури, етнографія тощо.

Суб’єктивний вимір соціально-педагогічного процесу.  Як і в багатьох інших сферах пізнання, пізнання практичних аспектів соціально-педагогічного процесу передує його теоретичному вивченню. У своєму практично-діяльнісному суб’єктивному вимірі соціально-педагогічний процес  – це накопичення усвідомлюваних та неусвідомлюваних знань та умінь цілеспрямовано впливати на людину в соціально значущих ситуаціях, концентрація засобів та знарядь цього впливу, фіксація ефективних методологій, методик, методів, за допомогою яких здійснюється формування, освіта, навчання, виховання людини.

Відтак, якщо поглибити та розвинути ці ідеї, утворюється система знання про технологічні складові соціально-педагогічного  процесу – соціально-педагогічна  метатехнологія.

 Ще один рівень існування соціально-педагогічного  процесу в його суто суб’єктивних формах – це його пізнання. Спроби пізнати, як здійснюється людиноформуююча діяльність, відбувалися історично на декількох гносеологічних рівнях:

а) на рівні інтуїтивного  уявлення про формування людини як складову суспільного життя і розвитку, про соціально-педагогічний процес як про складову історичного процесу;

б) на рівні утворення поняття про умови,  закономірності  формування людини в процесі розвитку суспільства, про системно-детермінований характер цього процесу;

в) на рівні усвідомлення того когнітивного факту, що в інтуїтивних образах і в понятті про умови та закони формування людини  відображена самостійна  категорія соціально-педагогічного процесу.

Відтак, якщо поглибити та розвинути ці ідеї, утворюється гносеологія (або епістемологія) соціально-педагогічного  процесу.

Уявляється, що гносеологічні складові у вивченні та обґрунтуванні проектів управлінням соціально-педагогічним процесом утворені пізніше, ніж технологічні. Насправді ж відбувався історичний рух від інтуїтивних здогадок про існування загальних зв’язків між якістю життєдіяльності суспільства і поширенням цілеспрямованих форм соціально-педагогічного впливу на людину. Щоб продемонструвати і обґрунтувати наявність цього факту, треба сформулювати завдання розвитку такого напрямку наукових досліджень,  як історична епістемологія соціально-педагогічного  процесу.

Соціально-педагогічний процес як історична реальність спрямований на цілі, система яких відображує соціальний склад суспільства, наявність в ньому різних  соціальних шарів і прошарків, вікових та соціально-економічних верств і груп тощо. Відтак, завданням соціально-педагогічного процесу в його об’єктивних вимірах є привчання до соціальної дисципліни, формування здатності до сприйняття соціальних ролей, звички до координації і субординації в межах мікро-, мега- і макросоціуму (соціалізація), формування історично і соціально обумовленого світогляду, засвоєння технік і технологій соціальної діяльності (освіта, окультурювання), а також і соціально-педагогічна допомога слабким і старим, специфічна соціально-педагогічна робота в пенітенціарній сфері, внутриконфесійна соціально-педагогічна підтримка існування релігійних спільнот тощо.

Проблеми глибинних соціокультурних і психолого-педагогічних механізмів формування людяності розглядають таки науки, як філософська антропологія, філософія культури, етнологія, етнічна історія, історична соціологія, соціологія культури тощо. Відтак, існує завдання творчої інтеграції їх здобутків в галузі вивчення  проблем соціально-педагогічного процесу  в широкому та вузькому значенні цього поняття.

ЛИТЕРАТУРА

  1. Мардахаев Л.В. Социальная педагогика:  Учебник. – М.: Гардарики, 2006. – 269 с.
  2. Никитина Л.Е., И.А. Липский И.А. Социальная педагогика в системе гуманитарного знания:  структура и связи. – [Електронний ресурс]. – Личный Сайт  Липского Игоря Адамовича. Раздел:  Публикации. –  Режим доступу: http://www.lipsky.ru/page/Statii/Soc-Ped-1.htm
  3. Соціальна педагогіка: Мала енциклопедія / [Т.Ф. Алексеєнко, Т.П. Басюк, О.В. Безпалько, І.Д. Звєрєва та ін.]; За заг. редакцією І.Д. Звєрєвої. – К.:  Центр учбової літератури, 2008. – 336 с.
  4. Социальная педагогика: Курс лекций / [М.А. Галагузова, Ю.Н. Галагузова, Г.Н. Штинова и др.];  Под общей ред. М.А. Галагузовой. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС. 2000. – 416 с.
  5. Соціальна педагогіка: Підручник. 4-те вид. виправ. та доп. / [А.Й. Капська, О.В. Безпалько, Р.Х. Вайнола, О.В. Вакулєнко та ін.]; за  ред. А.Й. Капської. – К.:  Центр учбової літератури, 2009. – 488 с.
  6. Щербина-Яковлева О.Ю. Становлення соціальної педагогіки як сфери наукового знання: співіснування різнорівневих понятийних парадигм.  – Філософія науки: традиції та інновації. Науковий журнал. – Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2010. – С. 214 – 221.

 

 

Щербина-Яковлева О.Ю. Інтегрований соціально-педагогічний процес як рушійна сила соціокультурного розвитку (Проблема поглиблення категоріального складу соціально-педагогічного знання) // Педагогічні науки. Науковий журнал. –  Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2010. – С.    Скоро вийде  з  друку

© 2010 olena.scherbina.sumy.ua | Design by metamorphozis.com. | Powered by Lubimy Site